«Дівчина з легенди»

2020-07-21

Так називають українську народну співачку та поетесу часів Хмельниччини Марусю Чурай. За народними переказами дівчина жила в ХVII столітті в Полтаві і мала надзвичайно гарний голос та хист до складання пісень. Цього року відзначається 395-та річниця з дня народження легендарної співачки. З цієї нагоди в центральній районній бібліотеці ім. М.Томенка провели історичний огляд «Дівчина з легенди».

Бібліотекар юнацького сектору Олена Бурмістрова ознайомила присутніх з життям та творчістю легендарної піснярки, зазначила, що Маруся Чурай - визначна особистість в пісенній культурі України. Мабуть, немає жодного українця, який не чув би хоча б одну пісню Марусі. Її пісні дуже цікаві та являють собою зразок української пісенної культури.

Марусі Чурай приписують авторство низки відомих у народі пісень: «Засвіт встали козаченьки», «Котилися вози з гори», «Чи ти милий пилом припав», «Ой не ходи , Грицю», «Віють вітри», «Сидить голуб на березі», «Ішов милий горонькою» та ін. Її пісні надихали козаків на боротьбу з ворогом, зміцнювали дух, стверджували національну гідність. Дуже часто козаки перетворювали їх на бойовий марш, як це сталося з піснею «Засвіт встали козаченьки», яка стала гімном козаків, їхньою обіцянкою розбити ворога і повернутися додому живими.

Вражає історія життя піснярки. Її трагічне кохання до Грицька, вирок до страти та щасливий порятунок самим гетьманом України Богданом Хмельницьким. Багато фактів з її життя залишаються оповитими таємницями та викликають жвавий інтерес істориків і літературознавців. Маруся Чурай – дуже цікава особистість, тому що завдяки їй ми пізнаємо українську культуру, пізнаємо українську мову, пізнаємо нашу історію. Саме це стало приводом для встановлення пам’ятника легендарній поетесі і співачці, який відкрито в 2006 році на Театральній площі в Полтаві.

Відвідувачі бібліотеки мали можливість ознайомитись з книжковою виставкою «Співоча душа України: Маруся Чурай», на якій представлені твори відомих українських письменників, присвячені Марусі Чурай. Це повість О.Шаховського «Маруся – малоросійська Сапфо», нарис О.Шкляревського «Маруся Чурай», повість О.Кобилянської «У неділю рано зілля копала», поема Б.Олійника «До тієї Чураївни», М.Старицького «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», М.Луківа «Балада про Марусю Чурай», роман у віршах Л.Костенко «Маруся Чурай» та багато інших.

Марусин вік виявився коротким, але її душа жива. Вона живе у її піснях. Отож пам’ятаймо та бережімо пісню – душу Марусі Чурай !